This page was exported from Державний архів Житомирської області [ http://archive.zt.gov.ua ]
Export date: Wed Apr 24 0:25:17 2019 / +0000 GMT

Українська національно-демократична революція на Волині



З метою відзначення знаменних та ювілейних дат, пов'язаних з процесами українського державотворення на Житомирщині, розміщено статтю головного спеціаліста держархіву області Руслана Кондратюка, яка увійшла до наукового збірника «Українська національна ідея: історія і сучасність», 1997.

 

С. Е. Блашкевич,

Р. Ю. Кондратюк ( м. Житомир )

У 1914 р. Російська імперія вступила у завершальну фазу свого існування. Перша світова війна стала початком її кінця. Перемоги на початковому стані бойових дій закінчились постійними поразками, патріотична ейфорія в суспільстві - апатією та незадоволенням.

Розрахунки царизму на те, що війна відведе настання революції, не виправдалися. Навпаки, вона, як виявилось, прискорила її, призвела до крайнього зубожіння робітників і селян, посилила ненависть до самодержавства. Народні маси не хотіли терпіти далі голод, розруху, в їх свідомості все більше зростало прагнення скинути царський режим. Воно виявлялося в зростанні страйкового руху, заворушеннях і повстаннях в армії і на флоті.

Поразки на фронтах, криза в народному господарстві показували неспроможність царизму керувати державою. Посилювались незгоди в правлячих колах. Буржуазні партії вимагали створення «уряду довіри», який би спирався на Думу, царизм шукав виходу з політичної і економічної кризи у зміні голів урядів та міністрів. На кінець 1916 р. криза верхів дійшла до особливого загострення. В Росії склалася революційна ситуація. Лютнева революція 1917 р. почалась досить несподівано і походила швидше на розвал, ніж на повстання. 1)

Випадково, через снігові завірюхи у Петрограді почалися перебої з постачанням хліба. 23 лютого застрайкувало 90000 робітників. Вулицями ходили демонстранти із гаслами: «Долой войну!», «Долой самодержавие!». Страйк припинився 24 лютого, коли в крамницях з'явилось досить хліба. Ніхто з адміністрації не надавав тому рухові важливого значення. Проте Державна Дума, що знаходилася в опозиції до уряду, хотіла використати його, щоб добитися відповідального міністерства.

Тим часом повстання розгоралося. Заворушення охопили не лише робітників, а й широкі верстви населення столиці. У прокламаціях закликалось до повалення існуючого режиму. Командування петроградського гарнізону віддало наказ військам стріляти в цивільні натовпи. На той час в Петрограді скупчилося близько 200 000 солдатів запасних частин, яких мали навесні відрядити на фронт. Вони жили одним життям з населенням міста і легко піддавалися революційній пропаганді. Тому у місті не було повністю надійних, відданих уряду частин. Війська відмовилися виконувати накази і перейшли на бік народу. Першим це зробив 27 лютого запасний батальйон лейб-гвардії Волинського піхотного полку, у якому, до речі, служило багато наших земляків, уродженців Волинської губернії. Замість тимчасово розпущеної Державної Думи, 27 лютого було створено Тимчасовий комітет, до якого ввійшли представники різних фракцій. На чолі його став голова Державної Думи - М. В. Родзянко. У той же день, 27 лютого обрано Раду робітничих та солдатських депутатів. Отже, утворилися два уряди, причому реальна сила була в руках робітників та солдатів.

Цар підписав акт зречення 2 березня не лише за себе, а й за сина. Він передав престол братові Михайлу, який того ж дня також відрікся від влади. Так протягом кількох днів розвалилася колись могутня, 200-літня Російська імперія, і припинила існування династія Романових.

Рада робітничих і селянських депутатів вимагала створення Тимчасового Уряду, не бажаючи брати на себе відповідальності. Склад Тимчасового Уряду був проголошений 3-го березня. На чолі його став князь Г. Львов, міністром закордонних справ призначено Мілюкова, військових - О. Гучкова, юстиції - О. Керенського.

В Україну повідомлення про події в Петрограді почали надходити вже з 27 лютого. Проте через нез'ясованість політичної ситуації в столиці та розстановку протиборствуючих сил, місцеві адміністрації всіляко затримували поширення правдивої інформації. Лише 1 березня звістка про повалення царського режиму досягла Києва.

До Житомира, як і до більшості провінційних міст, інформація про події в Петрограді надходила із запізненням. Газетні повідомлення були суперечливими і не давали повної картини подій. Можливо тому останні дні лютого - перші дні березня пройшли відносно спокійно, у звичайному для міста ритмі життя. Становище почало змінюватись після звісток про відречення від престолу Миколи II та створення Тимчасового Уряду. Першим у Житомирі, хто встановив зносини із новою владою, був голова губернського відділення «Союза земств и городов» П. П. Свенцицький. 2 березня на його ім'я надійшла телеграма від М. В. Родзянка: «Старое правительство не существует. Министр внутренних дел арестован. Власть передана Временному комитету гос. думы под моим председательством. Войска признали власть Временного Правительства» .2) Ця телеграма була оголошена П. П. Свенцицьким наступного дня на екстренному засіданні Міської думи, скликаному в зв'язку із звісткою про повалення самодержавства.

За пропозицією міського голови Р. Ф. Півоцького дума постановила надіслати М В. Родзянку вітальну телеграму з підтримкою Тимчасового Уряду. Того ж дня в Житомирі відбувся ряд зборів і засідань в губернському правлінні, земстві і міському самоврядуванні. Представники від адміністрацій, земства і міста закликали службовців знаходитися на своїх місцях і продовжувати роботу. Перші дні революції пройшли в Житомирі в атмосфері патріотичного піднесення.

9 березня відбулася перша маніфестація на підтримку Тимчасового Уряду. В ній взяли участь юнкери 2-ої школи прапорщиків і багаточисельний натовп людей. Ось як писала про це газета «Жизнь Волыни»: «Большая Бердичевская улица возле дома губернского земства начинает заполняться публикой. И вот раздаются голоса: «Войска идут»! И действительно, на улице появляются манифестанты с лозунгами, флагами в руках. Немного погодя, они останавливаются возле губернского земства. К манифестантам обратился с приветствием комиссар Временного правительства, депутат Государственной Думы Б. Н. Лелявский.» 3) Першим кроком Тимчасового Уряду до створення структури виконавчої влади на місцях, було скасування посад губернаторів і передача їх повноважень губернським комісарам. У Житомирі комісара було призначено вже 7 березня. Ним став голова губернської земської Управи - Б. М. Лелявський.4)

В перших числах березня відбувалась реорганізація управління і безпосередньо в Житомирі, 4 березня утворилась Рада об'єднаних громадських організацій (Виконком), яка перебрала на себе всю владу в місті. До їх складу ввійшли представники від різних партій та громадських організацій. Новий орган самоврядування діяв паралельно з міською думою, за якою залишались господарські функції. Тоді ж створена і Рада Робітничих та солдатських депутатів. 9 березня за постановою житомирського самоуправління була реорганізована в міліцію міська поліція.

Повідомлення про створення в Києві Української Центральної ради було зустрінуто в Житомирі із щирим піднесенням. Патріотична налаштована інтелігенція міста палко вітала цю подію. Одним із перших проявів початку національного відродження стало відновлення діяльності «Просвіти», забороненої ще у 1912 році. Перші загальні збори товариства відбулися 7 березня. На них було обрано тимчасову раду, до якої ввійшли І. Любинецький, Тетерук, М. Гніденко та інші, всього сім чоловік. Тоді ж «Просвіта» ухвалила делегувати своїх представників Ф. Закусила та Карбовського до міського виконавчого комітету.5) В умовах русифікованого Житомира, «Просвіта» на початковому етапі революції була єдиною інституцією, яка висловила підтримку новому українському урядові і надіслала на його адресу привітальну телеграму.

На засіданні Ради товариства 15 березня було заслухано телеграми С. Єфремова про збори Ради ТУПу та про потребу ширити думку, що місцеві інституції повинні перед усім зноситись із Києвом, як майбутнім осередком національного життя.6) Тоді ж Рада ухвалила послати на збори поступовців С. Підгірського. На засіданні Комітету Центральної Ради, що відбулося 13 квітня, було прийнято ухвалу про якомога швидше проведення губернських та повітових з'їздів з метою створення національних державних органів управління. 14 квітня Центральна Рада розіслала в губернії циркулярні листи за підписом В. Винниченка. В них сповіщалося: «Коли у вас ще досі губернський комісар не заіменований, або той, що є українців не задовольняє, то дайте звати, кого хочете мати комісаром».

Центральна Українська Рада просить якомога швидше скликати губернські українські з'їзди, як для того, щоб зорганізувати губернські українські Ради, так і для того, щоб члени Центральної

Української Ради від губерній були остаточно або затверджені, або переобрані».7)

Справа їх організацій в Житомирі мала деяку особливість. Ще до офіційної постанови. Центральної Ради в Житомирі було створено місцеву Волинську Українську Раду. Точна дата її створення невідома, але організаційне засідання могло відбутися десь в десятих числах квітня. Такий висновок можна зробити з повідомлення в газеті «Трудовая Волинь» за 20 квітня, в якому говорилось, що збори Волинської Української Ради призначені на першу годину дня в помешканні губернаторського будинку. Там же повідомлялось, що «Волинська Українська Рада" має на меті провадити в життя постанови, вироблені 25-27 березня в Києві на з'їзді українських поступовців, Федеративна Україна - автономна Україна, при забезпеченні всіх прав меншості, що живуть в її межах, має незабаром скликати селянське віче 10,11,12 мая, на якому будуть представники з усієї Волині».8)

Організована в квітні Волинська Українська Рада була тимчасовою. Її офіційне оформлення відбулось на організаційному українському з'їзді 10-12 травня 1917 р. На з'їзд прибули представники - делегати з різних місцевостей Волині. Найбільше представників дали ті повіти, де йшла попередня організаційна робота різних культурно-просвітницьких і суспільно-економічних товариств. Головувати на з'їзді було доручено голові Волинської Української Ради С. Підгірському.

На порядку денному стояли питання:

  1. Доповідь Української Центральної Ради.
  2. Земельна справа на Україні.
  3. Справа українців римо-католиків, греко-католиків, сектантів.
  4. Справа виборів до міських дум та земства.
  5. Скликання селянського з'їзду на Волині.
  6. Видання місцевого часопису.
  7. Повідомлення з місць.
  8. Перебудова Волинської Української Ради.

На з'їзді Центральна Рада отримала довір'я і визнання як тимчасовий український уряд. З'їзд приєднався до постанов Українського національного конгресу.

Важливою справою було також визнано видання українського часопису. З'їзд вирішив, що цю справу треба доручити Волинській Українській Раді. Таким виданням стала газета «Громадянин». Вона почала виходити з 5 травня 1917 р. в Житомирі, як друкований орган Волинської Української Ради. Виданням газети керував С. Підгірський. Газета висвітлювала політичні події, які відбувалися в Україні і на Волині зокрема.

На сторінках «Громадянина» постійно друкувались відомі діячі української культури - поетеса Людмила Волошка, літературознавець та публіцист Яків Савченко, етнограф Василь Кравченко та інші. Редакція газети спочатку знаходилась на Маловільській вулиці, 22, а невдовзі переїхала в приміщення Волинської Української Ради по Великій Бердичівській вулиці, 10. Газета «Громадянин* відіграла значну роль у формуванні національної самосвідомості населення краю, активізації його політичної діяльності.

Весна 1917 року пройшла на Волині під знаком подальшої демократизації суспільства. Це виявлялося зокрема в організації великої кількості різноманітних з'їздів - селянських, церковних, учительських, тощо. Як правило ініціатива їх скликання виходила з низів. Це свідчило про зростаючу громадську та політичну активність населення краю, піднесення його національної самосвідомості. Так, 4-9 квітня в Житомирі відбувся з'їзд працівників народної школи Волині, який розглянув нагальні питання українізації освіти. Справу переведення церковного життя на український національний грунт обговорив з'їзд Волинського духовенства та мирян. В одній з резолюцій було ухвалено «в жіночих єпархіальних школах з початку нового академічного року ввести навчання української мови, вести історію України та Волині, а також історію української літератури, ввести географію та етнографію України».9)

21-24 травня в Житомирі відбувся Перший селянський з'їзд Волині на який прибуло понад 700 делегатів. Для краю це була важлива подія оскільки Волинське селянство традиційно вважалося одним з найбільш відсталих і задурманених чорносотенною пропагандою. Ініціативу проведення селянських з'їздів підхопили і в повітах. Першими це зробили в Острозькому повіті, де з'їзд відбувся 10-12 червня 1917 року.

Навесні 1917 р. були закладені підвалини української державності. Центральна Рада що постала на хвилі революційного піднесення об'єднала навколо себе національно-свідомі сили. Це був час її перших успіхів і водночас перших поразок, які далися взнаки вже через кілька місяців.

1 Субтельний О. Україна. Історія - К. Либідь. 1991. - 512 с.

  1. Жизнь Волыни. - 1917. - 4 мар.
  2. Жизнь Волыни - - 11 мар.
  3. Волинь. - 1917. - 8 мар.

5 ДАЖО. ф. 560. оп. 2 спр. 2, арк 7.

  1. Там же, спр. 4, арк. 18.
  2. Там же, спр.7.
  3. Трудовая Волынь - 1917. - 20 апр.

Громадянин. - 1917 - 5 трав

 

 


Post date: 2019-01-22 17:35:15
Post date GMT: 2019-01-22 14:35:15
Post modified date: 2019-01-23 14:32:11
Post modified date GMT: 2019-01-23 11:32:11

Powered by [ Universal Post Manager ] plugin. MS Word saving format developed by gVectors Team www.gVectors.com